Ієрогліфи 3

是 shì: бути (дієслово-зв’язка)
Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 日 сонце; 𤴓 — варіант ієрогліфа 正 «прямий, правильний».
Етимологія: 是 shì складається з двох частин: угорі — компонент 日 rì, що означає «сонце» або «день», а внизу — компонент 正 (zhèng), що означає «прямий» або «правильний». У давньому письмі 是 спершу передавав ідею істинності чи правильності, а згодом став позначати ствердження стану чи існування.

他 tā: він
Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 亻 людина; 也 гадюка або посудина.
Етимологія: Ієрогліф 他 tā спершу був фонетичним запозиченням ієрогліфа «змія» 它 tā. Згодом до нього додали компонент «людина» 亻 і отримали ієрогліф 佗. 他 — варіант цього ієрогліфа. Саме цей варіант і зберігся.

她 tā: вона. Вимовляється так само, як «він», але ієрогліф інший: лівий компонент — це «жінка».
Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 女 жінка; 也 гадюка або посудина.
Етимологія: До XX століття окремого займенника «tā» на позначення «вона» не існувало. Цей ієрогліф створили, щоб розрізняти рід у сучасній писемній мові: компонент «людина» 亻 замінили компонентом «жінка» 女 у лівій частині ієрогліфа «він» 他 tā.

的 de: означальна частка (див. граматику)
Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 白 білий; 勺 ложка.
Етимологія: 的 складається з 白 (білий) ліворуч і 勺 (ложка) праворуч. Разом вони спершу виражали яскраве світло, що допомагало людям розрізняти й схоплювати речі навколо себе. Згодом ієрогліф став позначати центр мішені. У цьому значенні він і досі трапляється в деяких словах. Тоді він читається dì.

叫 jiào: зватися, називатися
Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 口 рот; 丩 дві зв’язані мотузки.
Етимологія: 叫 jiào — ієрогліф, що складається з компонента «рот» 口, який позначає звуки чи мовлення, і фонетичної частини 丩 (jiū), що підказує вимову. 丩 jiū спершу зображав дві зв’язані мотузки.

什 shén: окремо не має значення. 什么 shénme: що?

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 亻 людина; 十 десять.
Етимологія: 什 shén або shí — ієрогліф, що складається з ключа та фонетичної частини. Він утворений із ключа «людина» 亻 (варіант ієрогліфа 人, «людина») ліворуч і фонетичної частини 十 (shí, «десять») праворуч. Спершу 什 позначав загін із 10 воїнів.

么 me: окремо не має значення. 什么 shénme: що?

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 厶 приватне.
Етимологія: 么 me або ma — спрощений ієрогліф, який уживається переважно в питальних словах, як-от 什么 («shénme», «що» або «який»). Це спрощений варіант традиційного ієрогліфа 麼. Цей ієрогліф складається з фонетичного елемента 麻 má «коноплі» і 幺 yāo «дуже тонка нитка». Ієрогліф 麼 спершу означав «тонкий». Нині ієрогліф 么 уживається здебільшого в питальних виразах і розмовних словах.

谁 shéi: хто?

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 讠 мовлення; 隹 короткохвостий птах.
Етимологія: 谁 shéi (або shuí) — спрощена форма ієрогліфа 誰. Він складається з ключа «мовлення» 讠 (спрощений варіант ієрогліфа 言, що означає «мовлення» або «мова»), який вказує на зв’язок зі спілкуванням чи запитаннями, і фонетичної частини 隹 zhuī, що зображає короткохвостого птаха й слугує тут фонетичним компонентом.

老 lǎo: бути старим; старий

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 耂 головний убір; 匕 ложка.
Етимологія: 老 lǎo — піктограма, що зображає літню людину з довгим волоссям, яка зігнулася й спирається на палицю.

师 shī: (наставник, майстер), окремо не вживається. Слово «майстер» китайською — 师父 shīfu

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 刂 ніж (вертикальний варіант ієрогліфа 刀); 一 один; 巾 тканина, шарф, тюрбан.
Етимологія: 师 shī — ідеограма. Це спрощений варіант ієрогліфа 師 — він складається з двох елементів: ліворуч — компонент 𠂤 (зображає невеликий пагорб), праворуч — 帀 zā (означав «оточувати»). Первісний ієрогліф позначав загін воїнів, які ходили дозором навколо табору. Згодом 师 став позначати майстра чи вчителя — авторитетну особу в певній галузі.

同 tóng: однаковий, схожий

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 冂 перевернута коробка; 一 один; 口 рот.
Етимологія: 同 tóng — ідеограма. Він складається з двох елементів: угорі — компонент 凡 fán «усі, разом», а всередині — ієрогліф 口 kǒu, що означає «рот» або «отвір». Разом вони передають ідею кількох людей, що говорять одним голосом. Згодом 同 став означати «разом», «однаковий» або «схожий».

学 xué: вчитися, вивчати
Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: ⺍ малий; 冖 дах; 子 дитина.
Етимологія: 学 xué — ідеограма. Традиційний ієрогліф 學 допомагає зрозуміти його будову. Він складається з двох рук 臼 навколо лічильних паличок 爻, даху 冖 mì, а також дитини 子 zǐ. Разом ці елементи змальовують дітей під дахом, тобто місце, призначене для навчання. Спрощена форма 学 зберігає цю символіку, але дах у ній спрощено, а деякі риси пропущено.

请 qǐng: запрошувати; будь ласка
Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 讠 мовлення; 青 qīng синьо-зелений.
Етимологія: 请 qǐng — ідеофонограма. Він утворений із компонента 讠 «мовлення», що вказує на ідею запрошення, і фонетичного компонента 青 qīng (синьо-зелений).

问 wèn: питати; запитання

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 门 двері; 口 рот.
Етимологія: 问 wèn (спрощена форма ієрогліфа 問) складається з 门 mén (двері) і 口 kǒu (рот). Спершу він зображав розпитування біля входу в дім. Згодом він набув значень «розпитувати», «питати».

名 míng: (ім’я)

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 夕 сутінки; 口 рот.
Етимологія: 名 míng складається з двох частин: компонента «рот» 口 унизу, пов’язаного з мовою чи мовленням, і верхньої частини 夕, яка спершу зображала місяць або ніч, а тепер позначає сутінки. У Стародавньому Китаї ім’я часто давали під час обрядів у сутінках — звідси й зв’язок із ніччю. Отже, цей ієрогліф символізує називання людини в урочистій чи обрядовій обстановці.

字 zì: ієрогліф (написаний знак)
Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 宀 дах; 子 дитина.
Етимологія: 字 zì складається з двох елементів: даху 宀 угорі, що позначає укриття або дім, і фонетичного компонента 子 zǐ, що означає «дитина». У давньокитайській культурі дітей традиційно вчили писати вдома. Тож 字 передає ідею написаного знака, пов’язану з навчанням дітей під дахом.

明 míng: (світло, ясність; назва династії Мін, 1368–1644)

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 日 сонце; 月 місяць.
Етимологія: 明 míng — ідеограма. Він складається з двох елементів: 日 rì («сонце») ліворуч і 月 yuè («місяць») праворуч. Поєднання сонця й місяця символізує ясність і світло, адже сонце світить удень, а місяць — уночі. 明 відтак символізує світло, знання, а в ширшому значенні — розуміння чи проникливість.

月 yuè: місяць (частина року) / (місяць на небі)
Написання ієрогліфа:

Компонент: 月 — компонент зі значенням «місяць».
Етимологія: 月 yuè — первісна піктограма, що зображає серп місяця. Цей ієрогліф позначає водночас і небесне світило, і місяць як частину року, пов’язану з місячним циклом.