Вивчаємо китайську: культура, розділ 2

Діалог розділу 2 розповідає про зустріч пана Лі та пані Бай. Це нагода подивитися, як китайці носять свої прізвища, якими шанобливими звертаннями користуються, а головне — зрозуміти два вирази, які ви чутимете щодня: 对不起 і 没关系. За цими формулами стоять два ключові поняття китайського суспільного життя: обличчя та 关系 guānxi, тобто стосунки.

1. Китайські прізвища

У Китаї прізвище 姓 xìng посідає центральне місце в ідентичності людини. Там, де українська мова каже «пан Коваленко», тобто спершу звертання, а потім прізвище, китайська завжди ставить прізвище на перше місце: 李先生 Lǐ xiānsheng, пан Лі.

Майже всі китайські прізвища односкладові, з одного ієрогліфа. Найпоширеніші з них:

Є, щоправда, і кілька прізвищ із двох ієрогліфів — так звані 复姓 fùxìng, як-от 欧阳 Ōuyáng або 司马 Sīmǎ. Але трапляються вони рідко.

Погляньте на сам ієрогліф 姓: він складається з ключа 女 (жінка) і 生 (народжуватися) ⟶ «народжений жінкою». Ця етимологія відсилає до давніх суспільств, де рід вели за материнською лінією. Китайське суспільство вже кілька тисячоліть патрилінійне, а от писемність зберегла слід протилежного. Саме такі скам’янілості я дуже люблю показувати.

Ці прізвища перелічує класична поема, яку вивчає кожна китайська дитина: 百家姓 Bǎijiāxìng, «Сто прізвищ». Її уклали за династії Сун, у X столітті. Насправді прізвищ у ній понад п’ятсот, і всі вони складені в римовані вірші. До неї звертаються й сьогодні, щойно заходить мова про китайські прізвища.

Варто згадати й одне нове явище: дедалі більше батьків передають дитині прізвище матері або навіть поєднують обидва прізвища. До 1980 року дитина майже завжди отримувала прізвище батька; відтоді закон про шлюб дозволяє обрати будь-яке з двох. Відколи 2016 року сім’ям дозволили мати другу дитину, деякі з них дають старшій дитині прізвище батька, а молодшій — прізвище матері. За даними Міністерства громадської безпеки (公安部 Gōng'ānbù), 2020 року приблизно кожен тринадцятий новонароджений мав прізвище матері.

З’являються навіть подвійні прізвища нового типу, так звані 新复姓 xīn fùxìng, які поєднують прізвища батька й матері. Скажімо, у батька на прізвище 周 Zhōu і матері на прізвище 朱 Zhū дитина може називатися 周朱 Zhōuzhū або 朱周 Zhūzhōu. У Шанхаї 2018 року такі складені прізвища мали вже 2,5 % немовлят. Тільки не плутайте їх із традиційними 复姓 fùxìng на кшталт 欧阳 Ōuyáng, які передаються з покоління в покоління вже багато століть.

2. Шанобливі звертання 先生 і 女士

У діалозі звучать 白女士 Bái nǚshì (пані Бай) і 李先生 Lǐ xiānsheng (пан Лі). Це два найуживаніші шанобливі звертання сучасної китайської мови.

先生 xiānsheng, дослівно «той, хто народився раніше» ⟶ той, хто має більше досвіду. Довгий час це слово виражало повагу до освічених людей і вчителів; сьогодні в офіційній обстановці воно відповідає нашому «пан».

女士 nǚshì, дослівно «освічена жінка» ⟶ пані. Це найнейтральніше й найшанобливіше звертання до дорослої жінки.

У наступних розділах вас чекають інші звертання: 老师 lǎoshī (учитель), яке з’явиться вже в розділі 3, або 同学 tóngxué (товариш по навчанню, учень), що також слугує звертанням до студента.

3. 对不起 і 没关系: як вибачатися китайською

У діалозі є дуже поширений обмін репліками:

Ці дві формули — це набагато більше, ніж обмін люб’язностями. Їхні ієрогліфи несуть у собі два центральні поняття китайської цивілізації: обличчя та стосунки.

3.1 对不起: не могти дивитися в обличчя

对不起 розкладається так:

  • 对 duì: стояти обличчям до когось, протистояти
  • 不起 bùqǐ: не могти підняти (після дієслова означає, що дію неможливо виконати)

Отже, дослівно це означає «я не в змозі дивитися вам в обличчя» ⟶ вибачте. Людина завдала іншому прикрості й уже не наважується глянути йому в очі. Тож ця формула прямо стосується обличчя, 面子 miànzi, однієї з опор китайського суспільного життя.

3.2 没关系: жоден зв’язок не зіпсовано

没关系 розкладається так:

  • 没 méi: не мати (заперечна форма дієслова 有)
  • 关系 guānxi: стосунки, зв’язок

Дослівно: «на наших стосунках це ніяк не позначилося». Відповідаючи 没关系, ви заспокоюєте співрозмовника: прикрий випадок не порушив зв’язку між вами. Так усе повертається на свої місця.

4. Поняття обличчя в Китаї: 面子

Обличчя, 面子 miànzi, — це, мабуть, найкорисніший ключ до розуміння китайського суспільства. Воно означає репутацію, суспільний образ і повагу людини серед її оточення.

Насправді обличчя буває двох видів:

  • 面子 miànzi: соціальне обличчя, пов’язане зі статусом, успіхом і тим, як людину бачать інші. Його можна дати (给面子 gěi miànzi) або втратити (丢面子 diū miànzi).
  • 脸 liǎn: моральне обличчя, пов’язане з порядністю та характером. Його втрачають, коли роблять щось ганебне (不要脸 búyào liǎn, «безсоромний»).

У повсякденному житті це виявляється цілком конкретно:

  • людину не критикують прилюдно: це означало б змусити її втратити обличчя перед іншими;
  • зробити дорогий подарунок або запросити в добрий ресторан — це «дати обличчя»;
  • надто пряма відмова від запрошення чи подарунка може сприйматися як образа.

5. 关系 guānxi: мережа зв’язків

Слово 关系 guānxi із щойно розібраного виразу 没关系 має набагато ширше значення. Під guānxi розуміють усю сукупність міжособистісних стосунків, родинних, дружніх і професійних, на яких тримається суспільне життя.

Це не «мережа контактів» у західному розумінні. Зв’язки guānxi ґрунтуються на взаємності й обопільному обов’язку: якщо хтось зробив вам послугу, ви морально винні йому віддячити — рано чи пізно. Ця логіка пронизує родинне життя, торгівлю і роботу.

Зв’язки guānxi — це не корупція і не кумівство, хоча межа не завжди чітка і самі китайці про це сперечаються. Це передусім система довіри, успадкована від конфуціанської думки, у якій людина визначається через свої стосунки з іншими. Зрозуміти це — означає зрозуміти, чому в Китаї так часто сідають за спільний стіл, чому дарують подарунки і чому, перш ніж говорити про справи, спершу проводять час разом.

6. Чи можна в Китаї сказати, що у вас не все добре?

У діалозі розділу 2 пан Лі несподівано відповідає на запитання 你好吗？:

Така відповідь дуже незвична. У Китаї 你好吗？ — це насамперед формула ввічливості, точнісінько як наше «Як справи?», на яке, не замислюючись, відповідають «Нормально». Очікувана відповідь майже завжди позитивна:

  • 我很好。 Wǒ hěn hǎo.: У мене все добре.
  • 还好。 Hái hǎo.: Нормально.
  • 还可以。 Hái kěyǐ.: Потроху.

Сказати 我不好 малознайомій людині — означає змусити її втратити обличчя (вона не знатиме, що відповісти) і втратити власне обличчя (адже так ви показуєте свою слабкість). Тож поняття, яке ми щойно розглянули, діє і тут.

Серед близьких друзів чи в родині люди, звісно, щиріші. Але під час першої зустрічі, як у діалозі, така відвертість спантеличила б китайця.

Отже, діалог свідомо грає з цим правилом. Саме це й робить його смішним для китайця.