Рівень 1: Граматика 9

Вивчаємо китайську: граматика розділу 9

Дата

На відміну від української, дату в китайській будують від загального до конкретного:

Рік + місяць + число місяця + день тижня

Рік називають, перелічуючи цифри перед словом «рік» 年 nián.
Отже, 2028 рік звучить як 二零二八年 èr líng èr bā nián: рік «два, нуль, два, вісім». Не кажуть «дві тисячі двадцять восьмий».

Місяці утворюють, ставлячи цифру (або число — для 10, 11 і 12) перед словом «місяць» 月 yuè:
січень: 一月 yí yuè
лютий: 二月 èr yuè
березень: 三月 sān yuè
…
жовтень: 十月 shí yuè
листопад: 十一月 shí yī yuè
грудень: 十二月 shí èr yuè

Цифра за цифрою називають лише рік. Добре запам’ятайте це.

Число місяця утворюють, ставлячи цифру або число перед словом «день» 日 rì.

Увага

Слово 天 tiān, «небо, день», позначає тривалість, як у «три дні канікул». Не плутайте його з 日 rì, який позначає дату.

Перше число місяця — 一日 yí rì, друге — 二日 èr rì, тридцяте — 三十日 sānshí rì.

Отже, 21 грудня 2028 року пишуть так: 二零二八年十二月二十一日.

В усному мовленні часто вживають 号 hào замість 日 rì для числа місяця: 一月五号 yī yuè wǔ hào: 5 січня.

Щоб запитати дату:
今天几月几日？ Jīntiān jǐ yuè jǐ rì? Яке сьогодні число?
你几号回来？ Nǐ jǐ hào huílái? Якого числа ти повертаєшся назад?

Обставина часу

У мандаринській китайській обставина місця стоїть перед дієсловом дії:
她在中国学中文。 Tā zài Zhōngguó xué Zhōngwén. Вона вивчає китайську в Китаї.

Це загальне правило мандаринської китайської: обставини стоять перед дієсловом. Спершу ставлять декорації, потім грають сцену.

Отже, момент часу підпорядковується тому самому правилу:
我今天打电话。 Wǒ jīntiān dǎ diànhuà. Я сьогодні телефоную.
我明天去看他。 Wǒ míngtiān qù kàn tā. Я завтра піду його провідати.

А якщо місце і час трапляються в одному реченні, що з них іде першим? Час вважають загальнішим за простір, тож він іде першим.
我明天在你家打电话。 Wǒ míngtiān zài nǐ jiā dǎ diànhuà. Я завтра зателефоную з твого дому.

Підмет + час + 在 + місце + дієслово + додаток.

Зверніть увагу: у китайській немає граматичного часу, а отже, і дієвідмінювання. Саме слова часу вказують, чи дія відбувається в теперішньому, минулому чи майбутньому.

Конструкція 什么时候: коли?

«Коли?» китайською — 什么时候 shénme shíhou. Як і майже всі питальні слова, воно стоїть на місці слова-відповіді:
你什么时候回家？ Nǐ shénme shíhou huíjiā? Коли ти повертаєшся додому?
我明天上午回家。 Wǒ míngtiān shàngwǔ huíjiā. Я повертаюся додому завтра вранці.

在 і обставина місця

Коли ми вивчали дієслово «бути» 是 shì, ми казали, що воно вживається вужче, ніж українське «бути».

Тож, щоб сказати «бути десь», уживають не 是, а 在 zài:
他在北京。 Tā zài Běijīng. Він у Пекіні. (В українській у теперішньому часі дієслова тут зазвичай немає: «Він у Пекіні». А в китайській 在 обов’язкове.)

Відповідне питальне слово — 哪儿 nǎr, «де?»:
她在哪儿？ Tā zài nǎr? Де вона?

Щоб сказати, що щось роблять у певному місці, місце вводять співдієсловом 在 zài, перед дієсловом дії:
我在中国学中文。 Wǒ zài Zhōngguó xué zhōngwén. Я вивчаю китайську в Китаї.

Підмет + 在 + місце + дієслово + додаток.

Тривалість

Тривалість, на відміну від моменту часу, не є обставиною. Це дієслівне доповнення, яке стоїть після дієслова.

Коли дієслово має додаток, тривалість може стояти у двох місцях.

Підмет + дієслово + додаток + тривалість

我学汉语两年。 Wǒ xué Hànyǔ liǎng nián. Я два роки вивчав китайську.

Тут 学汉语 становить єдине ціле, і тривалість стосується всієї сполуки.

Підмет + дієслово + тривалість + додаток

我学两年汉语。 Wǒ xué liǎng nián Hànyǔ. Я два роки вивчав китайську.

Тут тривалість стоїть перед іменником, як кількість. Українська, до речі, робить так само: «два роки китайської».

Обидва порядки в Китаї чути повсякчас. Але не дивуйтеся, якщо підручник подає лише другий: багато граматик, написаних для іноземців, вважають перший помилковим (мовна практика свідчить проти них).

Увага

Ця свобода діє не для всіх додатків. Коли додаток — особовий займенник, тривалість завжди стоїть після нього. Ми розглянемо це пізніше.

Порівняйте:
我学汉语两年。 Wǒ xué Hànyǔ liǎng nián. Я два роки вивчав китайську.
我学汉语两年了。 Wǒ xué Hànyǔ liǎng nián le. Я вивчаю китайську вже два роки.
我学两年汉语了。 Wǒ xué liǎng nián Hànyǔ le. Я вивчаю китайську вже два роки.

Частка 了 le у кінці речення в поєднанні з тривалістю передає значення «вже (стільки часу)», адже переносить ситуацію в теперішнє. Два дуже вживані звороти, які варто запам’ятати як є:
你学汉语几年了？ Nǐ xué Hànyǔ jǐ nián le? Скільки років ти вже вивчаєш китайську?
我学汉语三年了。 Wǒ xué Hànyǔ sān nián le. Я вивчаю китайську вже три роки.

У діалозі:
你回去几天？ Nǐ huíqù jǐ tiān? На скільки днів ти туди повертаєшся?
我回去半个月。 Wǒ huíqù bàn gè yuè. Я повертаюся туди на півмісяця.

回去 не має додатка: тривалість іде одразу після дієслова.

Трохи складніше речення

你在北京大学读书读几年？ Nǐ zài Běijīng dàxué dúshū dú jǐ nián? Скільки років триває твоє навчання в Пекінському університеті?

Чому 读书读?

读书 dúshū — дієслівно-об’єктна сполука: вона поєднує дієслово 读 «читати, навчатися» і його додаток 书 «книжка, навчання».

Можна було б поставити тривалість після всієї сполуки, за зразком 学汉语两年: 读书几年 зрозуміли б. Але мовна практика цього не закріпила, бо для китайського вуха це звучить погано (чому одне годиться, а друге ні? Знову ж таки мовна практика). Тож у діалозі обрано інше, дуже поширене рішення: повторити дієслово після додатка, щоб «причепити» до нього тривалість.

读书 + 读 + доповнення тривалості

З погляду української мови це здається громіздким. Проте в китайській це дуже природний зворот, і ви ще не раз його побачите.

Є навіть третя можливість, властива лише дієслівно-об’єктним сполукам: вставити тривалість між дієсловом і його додатком, 读几年书. Докладніше про дієслівно-об’єктні сполуки — у наступному розділі.

Числівник 半

半 bàn означає «пів, половина».

Стоячи перед лічильним словом, він позначає половину того, що йде далі:
半个月 bàn gè yuè: півмісяця

Стоячи після одиниці виміру або лічильного слова, він додає половину:
一个半月 yī gè bàn yuè: місяць із половиною
八点半 bā diǎn bàn: 8:30

Перед чи після: увесь зміст залежить від цієї позиції. Українська робить майже так само: «півмісяця», але «місяць із половиною». Увага на годинник: українське «пів на дев’яту» — це 8:30, а китайське 八点半 рахує від восьмої: «вісім і половина».

会 як показник майбутнього часу

Ми вже бачили, що 会 huì означає «уміти (щось робити)». Воно виражає також імовірне майбутнє, тобто думку, що щось станеться. Це передбачуване майбутнє, очікуване за звичайного перебігу подій.

Підмет + 会 + дієслово: імовірне або передбачуване майбутнє

У діалозі:
你今年会回法国吗？ Nǐ jīnnián huì huí Fǎguó ma? Ти цього року повернешся до Франції?
我今年会回去。 Wǒ jīnnián huì huíqù. Я повернуся цього року.
他会来吗？ Tā huì lái ma? Він прийде?

Додаючи 的 у кінці речення з 会, наголошують на впевненості:
他会来的。 Tā huì lái de. Він прийде, це точно.

Прості модифікатори напрямку 来 і 去

来 lái «приходити» позначає наближення відносно мовця, 去 qù «іти» позначає віддалення:
他去中国。 Tā qù Zhōngguó. Він їде до Китаю. (мовці не в Китаї)
他来法国。 Tā lái Fǎguó. Він приїжджає до Франції. (мовці у Франції)

Можна приєднати 来 і 去 до дієслів дії: тоді вони вказують напрямок дії відносно мовців і стають простими модифікаторами напрямку.
我回去。 Wǒ huíqù. Я повертаюся туди. (я віддаляюся)
你回来了！ Nǐ huílái le! Ти повернувся! (мовець тут)

У діалозі:
我今年会回去。 Wǒ jīnnián huì huíqù. Я повернуся цього року. (Бай Сюе віддаляється від Пекіна)
你几号回来？ Nǐ jǐ hào huílái? Якого числа ти повертаєшся назад? (Гао Сяоюй у Пекіні й чекає її повернення)

Щоб уточнити місце в цій конструкції, його ставлять між дієсловом дії та модифікатором напрямку:

дієслово дії + місце + модифікатор напрямку

Приклади:
我回中国去。 Wǒ huí Zhōngguó qù. Я повертаюся до Китаю.
他回我家来。 Tā huí wǒ jiā lái. Він повертається до мене додому.

Зауваження: «повертатися додому» китайською — просто 回家 huíjiā:
我下午六点回家。 Wǒ xiàwǔ liù diǎn huí jiā. Я повертаюся додому о 18:00.