Ієрогліфи 8

爱 ài: любов, любити

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 爪 кіготь; 冖 дах; 友 дружба.
Етимологія: 爱 ài — спрощена форма ієрогліфа 愛. Його давня форма нагадує людину, що тримає серце, і символізує любов. Традиційний ієрогліф 愛 містив компонент «серце» 心, який зник під час спрощення; звідси гра слів: «спрощене кохання — це кохання без серця».

喜 xǐ: радість, любити
Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 士 освічена людина; 口 рот; 丷 перевернута цифра 8; 一 цифра один.
Етимологія: 喜 xǐ складається з 壴 zhù (барабан) і 口 kǒu (рот). Спершу він зображав радісний звук барабана під час свят. У ширшому значенні він набув значень «радість», «радіти» або «любити щось».

欢 huān: радість, веселощі

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 又 рука; 欠 бракувати (людина з відкритим ротом).
Етимологія: 欢 huān — спрощена форма ієрогліфа 歡. Спершу це була ідеофонограма, фонетичним компонентом якої був 雚 guàn (лелека або чапля). Ієрогліф позначав вияв радості. У ширшому значенні він означає «радість», «веселощі» або «задоволення».

漂 piào: (гарний), окремо не вживається

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 氵 вода; 票 piào квиток.
Етимологія: 漂 piào — ідеофонограма, що складається з компонента «вода» 氵 і фонетичного компонента 票 piào. Початкове значення — «пливти по воді». Значення «гарний, красивий» — фонетичне запозичення.

亮 liàng: світлий, яскравий

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 亠 кришка; 口 рот; 冖 дах; 几 столик.
Етимологія: 亮 liàng — ідеограма. Його давня форма зображала людину, що стоїть, з полум’ям над головою — символ світла. Верхні компоненти 亠 і 口 передають джерело світла, а нижня частина 几 спершу зображала ноги людини.

玩 wán: гратися, розважатися

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 王 wáng король / нефрит; 元 yuán початок, першооснова.
Етимологія: 玩 wán складається з ключа 玉 yù (нефрит, коштовний камінь) і фонетичного елемента 元 yuán. Спершу він передавав ідею: перебирати коштовні речі. У ширшому значенні він набув значень «гратися», «розважатися» або «милуватися витвором мистецтва».

猫 māo: кіт, кішка

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 犭 тварина; 苗 miáo паросток, пагін.
Етимологія: 猫 māo — ідеофонограма, що складається з ключа «тварина» 犭 (варіант ієрогліфа 犬, «собака») і фонетичного компонента 苗 miáo. Ключ указує, що йдеться про тварину, а звук miáo нагадує нявкання кота. Традиційний ієрогліф — 貓, із ключем 豸 (дика тварина).

狗 gǒu: собака

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 犭 тварина; 句 jù речення.
Етимологія: 狗 gǒu — ідеофонограма, що складається з ключа «тварина» 犭 (варіант ієрогліфа 犬 quǎn, «собака») і фонетичного компонента 句 gōu. Ключ указує, що йдеться про тварину, а 句 підказує вимову. Спершу 犬 позначав собаку взагалі, а 狗 — радше цуценя. Сьогодні 狗 — звичайне слово, що означає «собака».

它 tā: він / вона / воно (про тварин і предмети)

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 宀 дах; решта зображала змію.
Етимологія: 它 tā — давня піктограма змії. У написах на кістках він чітко зображав згорнуту кільцем змію. Згодом цей ієрогліф фонетично запозичили як займенник третьої особи для тварин і предметів. Саме від 它 утворили 他 (він — про чоловіків, із ключем «людина» 亻) і 她 (вона — про жінок, із ключем «жінка» 女).

只 zhī: лічильне слово для невеликих тварин; zhǐ: лише, тільки
Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 口 рот; 八 вісім.
Етимологія: 只 — ієрогліф подвійного походження. У значенні «лише» (zhǐ) він складається з компонента «рот» 口 і 八, що разом символізують легкий подих; звідси ідея «тільки й усього». У значенні лічильного слова для невеликих тварин (zhī) це спрощення ієрогліфа 隻, який складався з птаха 隹 zhuī в руці 又: один спійманий птах — звідси ідея лічити тварин поодинці.

点 diǎn: крапка, точка; трохи

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 卜 ворожіння; 口 рот; 灬 вогонь (нижній варіант).
Етимологія: 点 diǎn — спрощена форма традиційного ієрогліфа 點. Спочатку 點 поєднував ієрогліф 黑 (hēi, «чорний») з 占 (zhàn, «займати») і позначав плями кіптяви довкола вогнища. Сьогодні цей ієрогліф означає крапку, мить або дію «запалювати».

了 le: модальна частка, що вказує на нову ситуацію (зміна ситуації). Див. граматику.

Написання ієрогліфа:

Етимологія: 了 le/liǎo — архаїчна піктограма, що зображає людину з підібганими кінцівками — символ ідеї завершення або перетворення. Сьогодні цей ієрогліф слугує видовою часткою (наприклад, 吃了 — «поїв») або дієсловом зі значенням «розуміти» (наприклад, 了解).

校 xiào: (школа)

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 木 дерево; 交 jiāo перетинати.
Етимологія: 校 xiào — ідеофонограма, що складається з 木 (дерево) і фонетичного елемента 交 jiāo (перетинати). Спершу він позначав дерев’яну конструкцію (як-от огорожу чи каркас), а згодом став символізувати місце навчання (学校 — «школа»).

新 xīn: новий

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 木 дерево; 辛 гострий, пекучий; 斤 сокира.
Етимологія: 新 xīn складається з компонента «сокира» 斤 jīn і фонетико-смислової частини, яку утворюють «гострий» 辛 xīn (указує на вимову) і «дерево» 木 mù (указує на деревину). Спершу він зображав рубання дерева, звідси значення «свіжа деревина», а потім — «новий».

雨 yǔ: дощ

Написання ієрогліфа:

雨 сам є графічним компонентом.
Етимологія: 雨 yǔ — піктограма, що зображає краплі дощу, які падають із хмари. Верхня горизонтальна риска символізує небо, а крапки чи вертикальні риски — опади.

北 běi: північ

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 匕 ложка; інший елемент не вважається графічним компонентом.
Етимологія: 北 běi — давня піктограма, що зображає двох людей 人 спиною до спини. Спершу цей ієрогліф символізував спину або дію «протистояти», а згодом набув значення «північ» — через орієнтацію китайських палаців (спиною на північ, обличчям на південь).

京 jīng: столиця

Написання ієрогліфа:

Графічні компоненти: 亠 кришка; 口 рот; 小 малий.
Етимологія: 京 jīng — давня піктограма, що зображає вежу або величну споруду (її передано кількома накладеними шарами). Нині його значення — столиця.