Традиційні ієрогліфи 7

東 dōng: схід (сторона світу).

Написання ієрогліфа:

Компоненти: 日 rì сонце; 木 mù дерево.

Етимологія: 東 dōng — ідеограма, що зображає, як сонце 日 сходить крізь гілля дерева 木. Сонце сходить на сході, тому цей ієрогліф позначає сторону світу «схід».

還 hái (або huán): ще, до того ж (hái); повертати, повертатися (huán).

Написання ієрогліфа:

Компоненти: 睘 huán фонетичний елемент (око над одягом, що нагадує про повернення); 辶 chuò іти (ключ руху, пишеться останнім).

Етимологія: 還 — ідеофонограма. Ключ 辶 передає ідею руху (іти, пересуватися), а 睘 huán підказує вимову. Спочатку ієрогліф передавав ідею повернення, руху по колу. Згодом у нього розвинулися два читання: huán «повертати, повертатися» (як у 還錢 huán qián «повертати гроші») і hái «ще, до того ж» (як у 還有 háiyǒu «є ще»).

機 jī: машина, механізм.

Написання ієрогліфа:

Компоненти: 木 mù дерево, деревина; 幾 jǐ фонетичний елемент («скільки», «майже»).

Етимологія: 機 — ідеофонограма. Ключ «дерево» 木 вказує, що спочатку йшлося про дерев’яний пристрій (арбалет або його спусковий механізм), а 幾 jǐ підказує вимову. У ширшому значенні 機 позначає будь-який механічний пристрій: 手機 shǒujī «мобільний телефон», 飛機 fēijī «літак».

書 shū: книжка; писати.

Написання ієрогліфа:

Компоненти: 聿 yù рука, що тримає пензель; 曰 yuē казати, говорити.

Етимологія: 書 — складна ідеограма, що зображає руку, яка тримає пензель 聿 над ротом, який говорить 曰. Так ієрогліф передає ідею записувати мовлення. Первісне значення — «писати», а згодом — «книжка, писаний твір».

這 zhè: цей, це (вказівний займенник для близького).

Написання ієрогліфа:

Компоненти: 言 yán мовлення; 辶 chuò іти (ключ руху, пишеться останнім).

Етимологія: 這 — ідеограма, що складається з ключа руху 辶 і 言 yán (мовлення). Він слугує вказівним займенником для того, що близько до мовця. Під час спрощення замінили 言 на 文 wén (письмо) — так утворився ієрогліф 这.