Граматика 7
Вивчаємо китайську: граматика розділу 7
Цей розділ обертається навколо одного питання: як позначати речі. Вказівні займенники, прислівники місця, лічильні слова та кілька суміжних засобів відповідають на нього — кожен по-своєму.
Вказівні займенники 这 і 那
У китайській є два основні вказівні займенники:
那 : те (далеко)
这 позначає те, що близько від мовця («цей, це, оцей»), 那 — те, що далеко від нього («той, те, отой»). Межу визначає мовець, а не предмет: те, що близько від мене, може бути далеко від вас.
Перед іменником у них обов’язково має стояти лічильне слово:
这本书 : ця книжка (близько)
那件衣服 : той одяг (далеко)
Їх можна вживати й самостійно, як підмет:
这是我的。 Це моє.
那不是我的。 То не моє.
Увага
Не кажуть 这书, без лічильного слова. Між вказівним займенником та іменником завжди має бути лічильне слово: 这本书. Зникає воно лише тоді, коли вказівний займенник ужито самостійно: 这是我的。
Прислівники місця 这儿 і 那儿
Якщо додати суфікс 儿 до вказівних займенників, отримаємо прислівники місця, тобто слова, що позначають місце:
那儿 : там
Приклади з діалогу:
那儿有很多书。 Там багато книжок.
这儿还有很多书。 Тут ще багато книжок.
Цей суфікс — ознака північного, пекінського мовлення. На півдні частіше почуєте іншу форму — ми розглянемо її свого часу.
Лічильне слово 些 та його сполучення
些 означає «кілька» і ніколи не вживається окремо. Воно завжди приєднується до іншого слова:
一些 : кілька, трохи (невизначена кількість)
这些 : ці… (множина, близько)
那些 : ті… (множина, далеко)
哪些 : котрі? (питальне слово, множина)
有些 : деякі, кілька
Приклади:
那些书不是我的。 Ті книжки не мої.
还有一些是哥哥的。 Є ще кілька, що належать старшому братові.
有些东西是我的。 Деякі речі мої.
Зверніть увагу: на відміну від 这本 чи 那件, сполучення з 些 стоять безпосередньо перед іменником, без іншого лічильного слова: кажуть 这些书, а не 这些本书. Це логічно, адже 些 саме вже є лічильним словом.
Лічильні слова 本 і 件
Нагадування: у китайській число або вказівний займенник ніколи не ставлять безпосередньо перед іменником. Між ними треба вставити лічильне слово.
Цей розділ додає два нові:
本 : для книжок, зошитів, журналів — усіх зшитих видань.
这本书 : ця книжка
这一本是我的。 Оця (ця книжка) — моя.
件 : для одягу (передусім для верхньої частини тіла), речей, подій.
那几件衣服都是我的。 Ті кілька речей одягу — усі мої.
你认不认识这件衣服? Ти впізнаєш цей одяг?
Загальне лічильне слово 个 , яке ви вже знаєте, у розмовній мові заміняє більшість інших. Проте щойно ви знаєте лічильне слово, властиве певному іменнику, вживайте саме його: це одразу чути. (І ні, немає правила, за яким можна вгадати, яке лічильне слово пасує до якого іменника. Їх вивчають разом зі словом — як рід іменників на -ь в українській: за формою не вгадаєш, що «день» — чоловічого роду, а «сіль» — жіночого.)
Прислівник 还 : «ще, до того ж»
还 означає «ще, до того ж». Як і будь-який прислівник у китайській, він стоїть перед дієсловом.
Приклади:
这儿还有很多书。 Тут ще багато книжок.
还有一些是哥哥的。 Є ще й кілька, що належать старшому братові.
Не плутайте його з 也 («теж»). 也 повторює ту саму дію для іншого підмета («я теж»); 还 додає ще один елемент («і є ще…»).
几 у значенні «кілька»
Ми вже бачили, що 几 служить для питання «скільки?», коли йдеться про невеликі числа. Але в стверджувальному реченні це слово означає «кілька», тобто невелику невизначену кількість.
Приклад:
那几件衣服都是我的。 Ті кілька речей одягу — усі мої.
В обох випадках 几 завжди стоїть перед лічильним словом: 几件, 几本, 几个. Лише контекст, і тільки він, підказує, чи йдеться про питання, чи про кількість. Українцеві тут є на що спертися: «скільки?» і «кілька» — теж споріднені слова. Але в китайській це одне й те саме слово.
Стверджувально-заперечне питання з двоскладовими дієсловами
Ви вже знаєте стверджувально-заперечне питання, тобто питання типу V 不 V, з односкладовими дієсловами, як-от 是不是 . А що робити, коли складів у дієслові два?
Із двоскладовим дієсловом, як-от 认识 («знати»), повторюють лише перший склад:
认不认识
Приклад із діалогу:
你认不认识这件衣服? Ти впізнаєш цей одяг?
Інші приклади — з уже вивченими дієсловами:
你喜不喜欢? Тобі подобається?
你高不高兴? Ти радий?
На письмі це 不 посередині зберігає свій тон — з урахуванням сандхі (тонових змін): , . Саме так ви бачите в курсі, і саме так треба писати. А от в усному мовленні воно майже не наголошене. Затиснуте між двома частинами дієслова, воно проскакує швидко: найчастіше ви почуєте його як просте . Пишіть тон, але не виділяйте його голосом.
有的 і 有些
Ці два слова схожі, і все ж вони означають не одне й те саме.
有些 — це скорочення від 有一些 , «є кілька». Воно вказує на кількість, нічого більше не уточнюючи: «деякі, кілька».
有些东西是我的。 Деякі речі мої.
(дослівно: «є кілька речей, які мої»)
有的 означає «деякі». Воно вибирає частину з уже відомої сукупності: тієї, про яку щойно йшлося, або тієї, на яку вказує ситуація. Тому його часто повторюють або протиставляють іншому виразу, щоб поділити цю сукупність:
有的是我的,还有一些是哥哥的。
Деякі мої, а ще кілька — старшого брата.
У діалозі про книжки йдеться вже кілька реплік поспіль: 有的 вказує на ці книжки, не називаючи їх.
有些: деякі, кілька (є…) — кількість
有的: деякі — частина вже відомої сукупності