Вивчаємо китайську: культура, розділ 4

Діалог розділу 4 знайомить із числами, віком і системою освіти. Це три нагоди побачити, як у Китаї говорять про вік, як улаштована школа, і дізнатися про особливість, яка завжди дивує: у Китаї людині може бути на рік більше, ніж в Україні.

1. У Китаї людині вже рік від народження

Традиційно вік рахують двома способами:

На практиці це виглядає так: дитині, яка народилася 20 січня, якраз перед Китайським Новим роком, уже один рік від народження, якщо рахувати за 虚岁 xūsuì, а два роки — вже через кілька днів, із настанням Нового року. А живе вона на світі лише тиждень.

Сьогодні у великих містах, а також в усіх адміністративних і медичних справах вік рахують за 周岁 zhōusuì — саме він має значення. Натомість у повсякденній розмові, на селі й серед літніх людей 虚岁 xūsuì і досі широко вживається. Тож китаєць, який називає вам свій вік, за нашим (західним) рахунком може виявитися на рік або два молодшим. Якщо сумніваєтеся, запитайте: 是虚岁还是周岁？ Shì xūsuì háishì zhōusuì?: «Це традиційний вік чи фактичний?»

2. Чи можна в Китаї питати про вік?

В Україні, як і в багатьох європейських країнах, питати дорослого про вік — особливо жінку — вважають не надто тактовним. У Китаї це цілком природно: вік належить до відомостей, якими обмінюються під час першої зустрічі, так само як ім’я чи професія. Він допомагає визначити місце співрозмовника і зрозуміти, як із ним говорити.

У китайській культурі вікова ієрархія дуже важлива. Від неї частково залежать рівень ввічливості й форми звертання. Знати, хто старший, означає знати, якого регістру мовлення дотримуватися.

Питання ставлять по-різному, залежно від того, скільки років співрозмовникові на вигляд:

У діалозі Юеюе прямо ставить питання 你多大？ своєму вчителеві. Така прямота — дитяча, але й між дорослими це питання в Китаї цілком доречне. (Українець спершу теж може сприйняти це як безцеремонність. Це швидко минає.)

3. Система освіти в Китаї

У діалозі згадано три ступені системи освіти: 小学 xiǎoxué (початкова школа), 中学 zhōngxué (середня школа) і 大学 dàxué (університет). Усі три слова побудовано дуже логічно:

Навчання поділяється на такі етапи:

  • початкова школа (小学): 6 років, приблизно з 6 до 12 років;
  • молодша середня школа (初中 chūzhōng, дослівно «початок середини»; приблизно відповідає українській гімназії): 3 роки, з 12 до 15 років;
  • старша середня школа (高中 gāozhōng, дослівно «верх середини»; приблизно відповідає українському ліцею): 3 роки, з 15 до 18 років;
  • університет (大学): зазвичай чотири роки.

Обов’язкове навчання триває дев’ять років: шість років початкової школи і три роки молодшої середньої. Слово 中学 zhōngxué охоплює і молодшу, і старшу середню школу, тому в діалозі вчитель Лі називає себе водночас 中学老师 zhōngxué lǎoshī і 大学老师 dàxué lǎoshī.

Освіта посідає центральне місце в китайському суспільстві. Родини вкладають у неї величезні кошти, а успіх у навчанні вважають ключем до соціального успіху. Державний вступний іспит до університету, 高考 gāokǎo (гаокао), — найважчий момент у житті молодого китайця. Уся родина живе в ритмі двох екзаменаційних днів, а міста приглушують шум довкола місць складання іспитів. Українському читачеві це нагадає НМТ (колишнє ЗНО), але в Китаї ставки ще вищі.