Вивчаємо китайську: граматика розділу 4

«Скільки»: 多 і 几

У китайській є два основні способи запитати «скільки» — залежно від контексту й від того, наскільки великою очікується відповідь.

1. 多 duō перед прикметниковим дієсловом

Прикметникове дієслово 大 dà перекладається як «бути великим» — і щодо розміру, і щодо віку.
中国很大。 Zhōngguó hěn dà. Китай великий.
大人: дорослі.

Увага: «бути старим» — це 老 lǎo, а не 大.

Слово «бути численним» 多 duō перекладається також як «наскільки?», коли стоїть перед прикметниковим дієсловом:
中国人很多。 Zhōngguó rén hěn duō. Китайців багато.
你多大？ Nǐ duō dà? Скільки тобі років? (дорослому; дослівно «ти наскільки великий?»)

Це вживання 多 дає змогу ставити питання, цілком природні для китайської. Таке питання природне й українською: «наскільки» + прикметник — точний відповідник цієї структури:
她多美？ Tā duō měi? «Наскільки вона гарна?»
他多好？ Tā duō hǎo? «Наскільки він добрий?»

Відповідь на 你多大？ будують без дієслова:

Приклад: «Мені 17 років» китайською звучить так: 我十七岁。 Wǒ shíqī suì. Українська тут близька до китайської: вік теж кажуть без дієслова («Мені сімнадцять років»). Різниця лише в тому, що китайська ставить підмет у прямій формі — «я», а не «мені».

岁 suì вживають лише тоді, коли йдеться про вік.

2. 几 jǐ

Дитину можна також запитати: 你几岁？ Nǐ jǐ suì?
Насправді питальне слово 几 jǐ вживають, коли очікують невелике число у відповіді — приблизно до десяти. Для більших чисел є інше питальне слово, утворене на основі 多 duō, яке ми вивчимо пізніше.

Побудова чисел до 99

У лексиці ви вивчили цифри від 0 до 10. Нічого складного, крім написання нуля: 零 líng. Його пишуть також як 〇, що простіше, але менш традиційно. На іспитах HSK нуль пишуть як 零: тож саме цю форму треба засвоїти.

Китайці також — і навіть дуже часто — користуються арабськими цифрами. Але китайські цифри й досі в щоденному вжитку, тож їх треба знати.

Після 10 усе логічно:
11 十一
12 十二
13 十三
…
19 十九
Далі 20 二十
21 二十一
22 二十二
і так далі.

Це дуже просто. Стежте лише за одним: від 10 до 19 «один» не додають. Ні 一十, ні 一十一. Від 20 українська будує числа так само, як китайська: двадцять — це «два-десять», двадцять один — «два-десять-один». А от від 11 до 19 порядок зворотний: «одинадцять» походить від «один-на-десять», тоді як китайською кажуть «десять-один».

Стверджувально-заперечне питання

Ми вже бачили загальне питання, утворене за допомогою 吗 ma у кінці речення, і спеціальне питання, утворене за допомогою питального слова (谁？ shéi?, 什么？ shénme?).

Є ще один спосіб поставити загальне питання: подвоїти дієслово, чергуючи його із запереченням.

Отже, питання з 吗 ma:
他是老师吗？ Tā shì lǎoshī ma? Він учитель?
можна з таким самим успіхом поставити й так:
他是不是老师？ Tā shì bú shì lǎoshī? Він учитель?

Це стверджувально-заперечне питання.

Тоді чим воно відрізняється від питання з 吗 ma? Відмінностей дві: одна дрібна, друга — з вагомішими наслідками:

  • дрібна: стверджувально-заперечна форма трапляється трохи частіше в усному мовленні, а питання з 吗 ma — трохи частіше на письмі;
  • вагома: не можна вживати прислівників (很，也) зі стверджувально-заперечною формою.

Тож це речення правильне:
她也姓李吗？ Tā yě xìng Lǐ ma? Її прізвище теж Лі?
а це — неправильне:
她也姓不姓李？ Tā yě xìng bú xìng Lǐ?

Останнє зауваження: якщо дієслово двоскладове, як-от 高兴 gāoxìng «бути радим» або 客气 kèqi «бути ввічливим», то зазвичай від першого дієслова лишають тільки перший склад. Це не обов’язково.
她高不高兴？ Tā gāo bù gāoxìng? Вона рада?
але цілком можна сказати й так:
她高兴不高兴？ Tā gāoxìng bù gāoxìng? Вона рада?

Приклад із діалогу:
你是不是中学老师？ Nǐ shì bú shì zhōngxué lǎoshī? Ти вчитель середньої школи?

Прикметник перед іменником

У китайській прикметник, або означення, стоїть завжди перед іменником, який він означає. Це та сама логіка, що й у частки 的 (означення + 的 + означуване слово), з тією лише різницею, що 的 передбачає порівняння — виокремлення з-поміж решти групи.

Приклади з діалогу:
中学老师 zhōngxué lǎoshī: учитель середньої школи (дослівно «середня школа учитель»)
大学老师 dàxué lǎoshī: викладач університету

З 的:
中学的老师 zhōngxué de lǎoshī: учитель саме середньої школи — коли хочуть відрізнити його від учителів інших рівнів.

Тут порядок протилежний українському звороту з родовим відмінком («учитель середньої школи»): означення (中学 або 大学) стоїть перед означуваним словом (老师). Проте коли українська перетворює іменник на прикметник, виходить саме китайський порядок: «університетський викладач», «шкільний учитель». Цю навичку варто виробити рано: вона знадобиться на всіх рівнях.