Нині існують дві форми китайського письма: спрощена (використовується в материковому Китаї та Сінгапурі) і традиційна (використовується на Тайвані, у Гонконгу та Макао).

Прийшовши до влади 1949 року, китайський комуністичний уряд розпочав реформу письма: ієрогліфи спростили, щоб полегшити їх вивчення, і створили фонетичний алфавіт на основі латинських літер — піньїнь.

З понад 50 000 наявних ієрогліфів спрощено 2 236. Тому важливо зазначити, що «традиційний двійник» існує лише для частини ієрогліфів.

50 000 ієрогліфів — число, яке лякає. Але варто пам’ятати, що китаєць у середньому знає від 3000 до 4000 ієрогліфів. Історія китайського письма дуже довга — понад 3000 років, а літературна спадщина вражає своїм багатством. Багато ієрогліфів уже не вживаються. Знаючи 900 найпоширеніших ієрогліфів, можна прочитати 90 % ієрогліфів газетного тексту. Для 2500 ієрогліфів цей показник сягає 97,97 %, а для 3500 — 99,48 %.

Курси цього сайту побудовано на спрощеному письмі. Традиційне письмо подано як додатковий варіант для тих, хто хоче вивчити обидві форми письма. Курси створено так, щоб зробити це навчання якомога ефективнішим. Дидактичний принцип полягає в тому, щоб подавати традиційне письмо як логічне продовження курсу, вбудоване в програму навчання, — так вам не доведеться все вивчати заново. Уроки та вправи побудовано так, щоб ви навчилися легко переходити від одного письма до іншого.

Щоб ефективніше вивчати традиційні ієрогліфи, варто пам’ятати, що спрощення відбувалося за певними правилами. Тому, хто вивчає китайську, корисно знати три з них:

1 - Спрощення стосується компонента ієрогліфа і поширюється на всі ієрогліфи, що мають цей компонент. Наприклад, ми вже бачили ієрогліф 吗 — він складається з 口 «рот» і 马 «кінь». Компонент «кінь» 马 є спрощенням 馬. Отже, усі ієрогліфи з компонентом «кінь» 馬 матимуть однакове спрощення цього компонента:
媽 ⟶ 妈          螞 ⟶ 蚂          碼 ⟶ 码          嗎 ⟶ 吗    тощо.

Те саме стосується ієрогліфа 见 (бачити), який є спрощенням 見 і трапляється як компонент у деяких ієрогліфах:
現 ⟶ 现          視 ⟶ 视          寬 ⟶ 宽    тощо.

Ця логіка дає змогу засвоїти велику кількість пар спрощений ⇆ традиційний ієрогліф і значно пришвидшує вивчення традиційного китайського письма.

2- Друге правило спрощення, корисне для того, хто вивчає китайську, — заміна фонетичної частини китайського ієрогліфа. Деякі китайські ієрогліфи, які називають ідеофонограмами, складаються з частини, що вказує на значення, і частини, що підказує вимову (іноді не надто очевидно, адже вимова китайської мови з часом змінювалася). Наприклад, ієрогліф 種 zhòng «садити» складається ліворуч з елемента 禾 «злак», який передає значення, а праворуч — з 重 zhòng (важкий), який підказує вимову. Цей компонент замінили на 中 — він вимовляється zhòng (влучати в ціль) або zhōng (середина).

Це друге правило менш очевидне, ніж перше, бо не таке систематичне. Проте ця логіка дуже допомагає тим, хто вивчає китайську і хоче опанувати спрощене й традиційне письмо одночасно.

3- Вилучення одного або кількох компонентів. Наприклад, ієрогліф 開 «відчиняти» спростили, відкинувши компонент 門 «двері» й залишивши тільки 开, який легше писати. Це правило спрощення легше зрозуміти, якщо спочатку вивчати традиційні ієрогліфи, а вже потім спрощені. Утім, воно залишається дуже корисним, навіть якщо ви починаєте зі спрощеного китайського письма: компонент, що залишився, дає підказку й полегшує запам’ятовування.

Нарешті, існують також інші правила спрощення, але для того, хто вивчає китайську, вони нічим не корисні. Ми не будемо про них говорити, щоб не перевантажувати курс зайвою інформацією.