Вивчаємо китайську: культура, розділ 1

Діалог розділу 1 — це суцільні привітання. Тож скористаймося нагодою й подивімося, як китайці вітаються насправді, бо поширені уявлення про це часто хибні.

1. Як традиційно віталися в Китаї?

你好 nǐ hǎo сьогодні — найпоширеніше привітання, особливо в містах і серед молоді. Проте традиційно віталися не так.

Усталені формули були значно конкретнішими й тісно пов’язаними з повсякденням:

Це не справжні запитання. Це формули ввічливості, які займають точнісінько те саме місце, що й наше «добрий день» чи «як справи?». Ніхто не чекає детальної розповіді про ваш день: вистачить усмішки й кількох слів.

你吃了吗？ багато говорить про місце їжі в китайському суспільстві. Упродовж століть неврожаїв і голоду їжа була головним питанням існування; тож спитати людину, чи вона поїла, було найпрямішим способом виявити турботу про неї. Формула втратила матеріальний зміст, але залишилася.

Її й досі можна почути, особливо від літніх людей і в селах. Точну вікову межу я вам не назву: усе дуже залежить від регіону. Якщо китаєць поважного віку звернеться до вас із 你吃了吗？ чи 你去哪儿？, у жодному разі не відповідайте серйозно. Скажіть 吃了！ Chī le! («Поїв!») або 出去一下。 Chūqu yīxià. («Виходжу ненадовго.») — і справу залагоджено. (Я якось бачив, як учень почав перелічувати все меню свого обіду. Його співрозмовник виявився дуже терплячим.)

2. У Китаї не вітаються поцілунком у щоку

В Україні рідні й близькі друзі нерідко вітаються поцілунком у щоку (хоч і не так систематично, як, наприклад, у Франції), а чоловіки зазвичай тиснуть один одному руку. У Китаї поцілунку при зустрічі не існує взагалі. Щоб привітатися, використовують:

  • помах рукою або легкий кивок головою — найпоширеніша й найприродніша форма в повсякденні;
  • рукостискання, яке стало нормою в діловому середовищі та у великих містах. Воно часто м’якше й довше, ніж у Європі: надто міцне рукостискання легко сприймуть як агресію.

Отже, тілесного контакту тут менше, ніж в Україні. Не сприймайте це як холодність: це інший соціальний код, а не брак тепла.

3. Складені долоні: жест, який походить не з Китаю

Китаю, а ширше — Азії, охоче приписують вітання зі складеними перед грудьми долонями і легким нахилом голови. Кіно й реклама зробили з нього зручне кліше, і багато європейців щиро повторюють його перед азійським співрозмовником.

У Китаї теж є жест зі з’єднаними руками, але він інший і вживається лише в певних випадках. Жест 作揖 zuōyī виконують так: праву руку, стиснуту в кулак, обхоплюють лівою долонею й трохи піднімають обидві руки перед собою. Це церемоніальне вітання: його можна побачити на китайський Новий рік і в бойових мистецтвах, але на вулиці — майже ніколи.

Отже, вітаючи китайця складеними долонями, ви звертаєтеся до нього з жестом, який йому не властивий. Нічого страшного (ніхто не образиться), але рукостискання чи кивок головою доречніші.

4. 不客气: ввічливість між близькими

Розділ 1 дає нам дві найважливіші формули: 谢谢 xièxie («дякую») і 不客气 bù kèqi («нема за що»). Ви знайдете їх на сторінці «Лексика 1». На другій варто зупинитися докладніше.

客气 kèqi— це дослівно «дух гостя» ⟶ церемонитися, триматися в рамках офіційної ввічливості. 不客气 означає, отже: «не церемоньтеся».

Це коротке слівце несе в собі важливе соціальне правило. У близьких стосунках — у родині, між друзями, між товаришами — китайці рідко вживають формули ввічливості. Якщо їх забагато, це навіть створює незручну дистанцію: це все одно що поводитися з близькою людиною як із чужою.

Відповісти 不客气 на 谢谢, отже, означає запросити співрозмовника повернутися до невимушеності стосунків. Це ніби сказати: «між нами все це зайве».

Утім, серед молодих городян звичаї швидко змінюються: вони дякують набагато частіше, ніж двадцять років тому. Спостерігайте й орієнтуйтеся на свого співрозмовника.